ПРО ПІДСУМКИ ПЕРШОГО РОКУ РОБОТИ, РЕФОРМИ ТА ОСОБИСТЕ

Восени 2014 року Україна обрала новий склад Верховної Ради України, до нього увійшло багато молодих, освічених і з незаплямованою репутацією людей. Оновлення парламенту відбулось більш ніж на половину – 56% усіх новообраних депутатів стали депутатами вперше, а багато з них зовсім до цього не займались політикою. Про перший рік роботи новообраного парламенту сьогодні спілкуємось з депутатом від 207-го виборчого округу Анатолієм Євлаховим.

– Анатоліє Сергійовичу, минув рік роботи Верховної Ради України VІІІ скликання, це також і Ваш перший рік у великій політиці. Розкажіть про свої враження.

– На зустрічах з виборцями в окрузі я наголошую, що я прийшов в Раду працювати, а не займатись політикою. В Україні взагалі термін “політика” самими ж політиками досить спотворений і асоціюється з постійною присутністю в пресі, участю в ток-шоу, гучними закликами, шквалом обіцянок, регулярно ініційованими «майданами», а не державницькою позицією у першу чергу. Політики завжди орієнтуються на наступні вибори, тому боряться за свої рейтинги, роздають милі нашим вухам обіцянки, і ми їм віримо й мало хто задається питанням, коли ж цей політик працює, якщо він не злазить з екранів телебачення.

Минулий рік був складним, десь у нас є успіхи, є і невдачі. В деяких колегах і я відверто розчарувався, адже парламент оновився більш ніж на половину, а звичаї не змінились. Страшенно дратує дисципліна, ми подекуди не можемо назбирати в залі 226 голосів, набридла відверта маніпуляція думками людей, коли за чудовими назвами законопроектів приховують особистий зиск або зиск окремих олігархічних груп чи катастрофу окремих галузей економіки.  Але є й позитивні моменти, в парламенті є достатньо людей, які займають державницьку позицію, за рік нами ухвалено багато фундаментальних і революційних законів. Так, їх результат поки що не такий відчутний як хотілось би. Звісно, також має суттєвий вплив на ситуацію в країні і військовий конфлікт на Донбасі, але головне – аналізувати свої помилки, вчасно робити висновки та рухатися вперед.

У своїй діяльності намагаюся бути щирим, людям потрібно говорити правду, якою б вона не була.

 – По завершенню року зазвичай підбивають перші підсумки. Які вже маєте результати?

– Підсумки потрібно підбивати за результатами кожного дня роботи, а рік – це вже термін не лише для підсумків, а й для аналізу і оцінки. За цей рік парламентом було ухвалено низку антикорупційних законів, триває реформа правоохоронних органів, кардинальних змін зазнала система національної безпеки, армія, по суті, створена з нуля, ухвалено пакет законів з дерегуляції для бізнесу, завершується розгляд нового закону про державну службу і новий трудовий кодекс. Суттєвим кроком для розвитку нашого Полісся є обмеження експорту лісу-кругляку, для всіх порід деревини цей закон запрацює в наступному році. Паралельно ми знімаємо митні бар’єри для ввезення деревообробного обладнання. Україна має виробляти будівельні матеріали та меблі, а не експортувати сировину за копійки в Європу, а потім купувати у Польщі чи Німеччині в десятки разів дорожчу готову продукцію, до того ж, це робочі місця і податки в місцеві бюджети.

Розпочато процес децентралізації, який має на меті передати з Києва значні повноваження і ресурси.

Мною подано 37 законопроектів, понад 10 з яких ініційовано безпосередньо виборцями, решта – особисті або спільні з колегами напрацювання. З них два законодавчих акти було ухвалено Верховною Радою України, ще декілька зараз готуються до другого читання. Крім того, комітетом, до якого я входжу, опрацьовано найбільшу кількість законопроектів – понад 12% від загальної кількості розглянутих документів 22 комітетами Ради (568 з 4712 законопроектів – Авт.).

Також важливо, що діяльність парламенту стала більш прозорою. Для того, щоб громадськість могла контролювати своїх обранців, ми відкрили статистику відвідуваності, у публічному доступі і декларації про доходи депутатів, список помічників і тексти запитів.

 – Голова Верховної Ради України нещодавно навів статистику, виявляється, парламент поточного скликання є найрезультативнішим…

– Чи гріє душу мені ця статистика? Ні, бо я виходжу за стіни парламенту, приїжджаю до округу і бачу тут зовсім іншу картину. Інфляція і низький рівень доходів, безробіття і корупція підсилені негативним ефектом, який дає війна, і в сукупності отримуємо більшість населення за межею бідності. Понад 24 роки не проводилося жодних реформ, зараз ми намагаємось зробити все і одразу, головним пріоритетом, звісно, є оборона і рівень життя незахищених верств населення, а тоді все інше.

БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ НАЙМЕНШЕ ХВИЛЮЄ УКРАЇНЦІВ

– Президент і Єврокомісія схвально оцінили роботу Ради в напрямку безвізового режиму з ЄС, це досить значний крок вперед.

– Проблеми, які сьогодні хвилюють більшість населення, це зовсім не безвізовий режим. Із зарплатою у 50 доларів на місяць людині байдуже, чи є візи чи ні, бо з такими доходами не до подорожей, людина намагається вижити. Зусилля мають спрямовуватись у першу чергу на економіку і відновлення виробництва. Це розуміє більшість депутатів-мажоритарників, шкода, що урядова фракція і багато парламентарів цього поки не зрозуміли.

– Питання економіки, зарплат і пенсій – це повноваження уряду, а не парламенту, чи не так?

– У більшій мірі це так, але це не знімає відповідальність з парламентарів, адже Рада цей уряд формувала. Звісно, такий стан справ не задовольняє ні парламент, ні суспільство, тому найближчим часом на уряд чекає ротація.

– В уряді та інших гілках влади досить багато іноземних спеціалістів, особливо грузинів. Чому успіх реформ у Грузії не повторюється в Україні?

– Я хотів би розвіяти міф щодо панацеї грузинської реформи. Звісно, результати є чудові, ця країна постійно демонструє зростання ВВП, туди йдуть іноземні інвестори, але чомусь ніхто не згадує про ціну, яку Грузія заплатила. Наприклад, понад 10 років тому пенсійною реформою було скасовано всі пенсії і встановлено мінімальний розмір пенсійних виплат на рівні 7 доларів США,  і то не всім, а лише тим, хто без держави не міг вижити. Скасовані всі виплати на дітей, інвалідам, малозабезпеченим. Медицина стала платною, навіть первинна допомога потребує страхового полісу, який можуть собі дозволити не всі. Така ж доля чекала і освіту, яка стала платною, в тому числі і підручники. Звісно, скоротивши таким чином бюджетні видатки, Грузія знизила податки і туди пішли інвестиції, які збільшили бюджет і дали змогу згодом уже підвищити соціальні стандарти, але це не сталось одразу. Чи готова сьогодні Україна йти таким шляхом і заплатити таку ж ціну? Напевно ні, тому слід шукати український рецепт реформ, хоча не можна сказати, що досвід грузинів не працює в Україні. Вже працює поліція, у великих містах відкриваються центри з надання адміністративних послуг, де єдине вікно дозволяє зробити всі необхідні громадянам дії: від видачі паспорту до оформлення спадщини чи купівлі-продажу майна. Такі заклади згодом будуть працювати в усіх майбутніх центрах об’єднаних громад.

 – Щодо децентралізації, як вплине на життя людей майбутнє об’єднання громад?

– Влада на місцях отримає більше повноважень і кошти на здійснення цих повноважень. Крім того, основною одиницею устрою має стати громада, у громади будуть школи, дитячі садки, заклади первинної медичної допомоги, пожежні. Це велика відповідальність місцевої влади перед людьми, адже більше не можна буде кивати на владу в Києві чи області. Кожна громада також матиме центр адміністративних послуг, більше не потрібно буде їхати до райцентру чи в Чернігів за довідками чи іншими документами, все можна буде оформити в єдиному вікні.

Звісно, Чернігівщина потребує особливого підходу в питанні децентралізації, адже тут дуже великі відстані між населеними пунктами і низька густота населення. Крім того, тут майже відсутні виробничі підприємства, земля не обробляється, а вкрита лісом, тому зараз з керівництвом області шукаємо варіанти, як компенсувати це, щоб бюджет майбутніх громад був дійсно спроможний не лише утримувати інфраструктуру, а й розвивати її.

Саме громада буде вирішувати як їй жити, а не чиновник в Києві – це головна мета реформи.

– Над чим ще Ви наразі працюєте?

– Уряд нарешті опублікував основні показники бюджету на наступний рік, хоча мав зробити це у вересні, ще немає детальних цифр, але є основні параметри. Зараз аналізую надходження за поточний рік і прогноз на наступний, адже за результатами поточного року маємо багато проблем. Уряд прорахувався, і вчителі, лікарі та інші працівники бюджетної сфери, починаючи з середини літа, почали відчувати проблему із заборгованістю з виплати заробітної плати. На вирішення цієї проблеми пішло майже 2 місяці, доводилося на підвищених тонах спілкуватись з Прем’єр-міністром, який апелює голою статистикою «середньої температури по лікарні».

Проведена велика робота в комітеті над проектом ліберальної податкової реформи, над цим працювали всі так звані «депутатські канікули» у серпні, а також у тижні роботи в комітетах у вересні-жовтні.

Готуються до другого читання мої законопроекти про зниження ренти на видобуток газу і про встановлення мінімальних цін на молоко.

ПИТАННЯ ТАРИФІВ І ЦІН НА МОЛОКО БЛОКУЮТЬСЯ УРЯДОМ

Я максимально прискорив розгляд у моєму комітеті питання ренти на газ,  подав необхідну поправку, яка так бентежила Уряд і Міністерство енергетики, але в залі фракція Народного Фронту чомусь знову не голосувала. Цей закон дає змогу не лише знизити ціну для населення і збільшити видобуток вітчизняного газу, а й зобов’язує Уряд збільшити соціальну норму його споживання. Зараз це 1200 кубометрів на сезон, ми плануємо, що з січня-лютого норму буде збільшено мінімум вдвічі – до 2400 кубометрів на сезон. Як бачимо, хтось над цим питанням працює, а хтось лише використовував його перед місцевими виборами.

Щодо законопроекту про встановлення цін на молоко, то тут питання ще складніше. Окрім відсутності підтримки Уряду, великі переробники роблять усе, щоб цей закон відхилити. У першому читанні за нього проголосувало лише 227 депутатів, сьогодні напевно голосів ще менше, а зважаючи, що в Раді багато прогульників, ці шанси ще більше знижуються.

Паралельно шукаємо й інші шляхи стимулювання виробництва молока. Якщо бюджет буде ухвалено без сюрпризів і вчасно, то вже з 1 січня 2016-го Чернігівщина матиме програму відшкодування частини витрат на купівлю доїльного апарату господарствами, які утримують 4 і більше голів.

Узагалі зона відповідальності депутата набагато ширша, ніж прописана в законі. До мене звертаються з різних питань, починаючи з того, що учасникам АТО не видають посвідчення або неправильно комусь нараховують пенсію і закінчуючи видатками на ремонт доріг і соціальних об’єктів в окрузі.

Дуже багато питань стосуються матеріальної допомоги. Звісно, ціни в аптеках і розцінки в лікарнях перетворюють хворобу на питання життя, рівень доходів не дозволяє людям не те що будувати, а навіть утримувати своє стареньке житло тощо. Держава наразі не спроможна забезпечити своїх громадян найбільш необхідним, а я як депутат не можу цілком виконати цю функцію за державу. Вирішити матеріальні проблеми всіх силами однієї людини неможливо, а брати приклад з депутатів минулого скликання, які продавали свою совість і голосували як накаже Уряд чи Президент, взамін отримуючи кошти на те, щоб роздавати дрібні подачки людям, паралельно їх грабуючи на мільйони, я не хочу. Всі мої рішення і результати голосування були і будуть виключно в інтересах людей, які мене обрали. Ніякий тиск Уряду чи Адміністрації Президента не зможе змінити моєї позиції з принципових питань, як намагались, наприклад, зробити з підвищенням пенсійного віку для жінок чи з відміною пільгового оподаткування для аграріїв. Я не підтримую рішень, які обмежують моїх земляків, і так буде й надалі.

 – Після того, як парламент став публічним, відкрита статистика роботи кожного депутата, виявилось, що є проблема з дисципліною. Все частіше ми чуємо скарги від Ваших колег на розмір зарплатні депутата, може, причина у цьому?

 – Я розповім дві короткі історії з нашого округу. Перша: на Корюківщині є жінка, вже на пенсії, рівень пенсії самі знаєте, який… Так ось, вона щороку збирає і консервує гриби, а потім їх продає. Смакота така, що про її консервацію знають закордоном, далекобійники, які з Європи приїздять сюди по товари, вже стали її постійними покупцями. Друга: перебуваючи в Коропі, я зустрічався з працівниками управління соціального захисту, які отримують мінімальну заробітну плату, але щодня важко працюють, не покладаючи рук. Зараз у них «спекотна» пора оформлення субсидій. Вони залишаються допізна, виходять працювати у вихідні, бо від них залежить – чи матимуть люди завтра чим заплатити за комунальні послуги. Ці історії для депутатів повчальні тим, що прості люди знаходять можливість і, не зважаючи ні на що, сумлінно виконують свої обов’язки.

 – Тобто рівень заробітної плати депутата достатній?

– Ні, і я не знаю, де зараз рівень заробітної плати достатній. Зарплата депутата, за умови, що депутат присутній на всіх засіданнях, становить 4 927 гривень після сплати податків, але, наприклад, рятувальники щодня ризикують життям за 2 тисячі гривень,  воїни служать на Сході за ще менші кошти, працівники пошти взагалі отримують менше тисячі гривень, працюючи на пів-ставки. Держава бідна, а ще і в стані війни. Всі, хто з депутатів зараз  скаржаться на рівень доходів, прекрасно знали, на що вони йдуть, тож потрібно або виконувати свою роботу, або звільнятись і працювати тим, ким був до обрання депутатом.

 – До речі, нещодавно журналісти газети «Аргументи і факти в Україні» склали рейтинг і антирейтинг депутатів за відвідуваністю, Ви увійшли до п’ятірки найбільш дисциплінованих депутатів поточного скликання…

– Я не вважаю досягненням те, що є моїм безпосереднім обов’язком, тому не хочу на цьому акцентувати увагу. Скажу тільки, що будь-якого працівника, вчителя, лікаря чи держслужбовця за прогули можуть звільнити, потрібно це поширювати і на депутатський корпус.

– Як Ви зазначали, Ваш комітет є найбільш завантажений, як вплинула така інтенсивна праця на Ваше особисте життя?

– Деколи повертаєшся з роботи, дружина і діти вже сплять, а зранку доводиться їхати, коли вони ще сплять. Вдячний дружині, що вона мене розуміє і в усьому підтримує, ось тільки на виховання синів тепер у мене дуже мало часу. Пригадую, як одного разу засідання комітету тривало з 16 години до 6 ранку і завершилось тим, що багато депутатів втомились і розійшлись, ми вже не мали кворуму для прийняття рішень, але продовжували обговорювати законопроекти, щоб встигнути до 10 ранку представити позицію комітету вже в залі парламенту.

– Дедалі частіше ми чуємо про нові парламентські вибори, хотілось би почути Вашу думку.

– Явка на місцевих виборах засвідчила, що українці втомились від виборів. Вибори зараз потрібні політикам, а не простим українцям, тому політики і поширюють ці чутки. Я ж постійно спілкуюсь з людьми і знаю, що вони чекають виключно результату. Крім того, що вибори – це недешеве для бюджету задоволення, стратегічно вони нічого не змінять. Питання зараз лежить в іншій площині – потрібен уряд, який буде урядом не політиків, а технократів-державників, і потрібно бажання всіх гілок влади працювати. Якщо немає такого бажання, то пиши заяву про звільнення чи складання повноважень, це моя думка.

– Повернімось до питання бюджетних видатків, невже депутату доводиться втручатись у міжбюджетні стосунки?

– Це неправильно, але до цього змушує ситуація. Наприклад, на область було виділено деякі кошти на ремонт доріг, я звернувся до керівництва служби доріг, щоб у першу чергу повністю відремонтували дороги до пунктів пропуску Грем’яч і Сеньківка. Якщо б я цього не зробив, кошти пішли б на інші дороги, а у нас би зменшився потік автівок і знизились би доходи місцевих бюджетів, які отримують акцизи з бензину.

Майже 120 тисяч мешканців півночі області не мали змоги дивитися українське телебачення. Декілька місяців це питання постійно порушувалося в Міністерстві інформаційної політики, до вирішення проблеми підключився і губернатор. І ось нещодавно в селищі Холми встановили телевізійний передавач, він не новий, але дуже потужний. Нарешті в прикордонних районах є сигнал Першого національного каналу.

Уже три роки стоїть без даху гімназія в Городні, тут також потрібно було втрутитись. На батьківщині Довженка у Сосниці жахливий стан селищних доріг, цю проблему почали цьогоріч вирішувати. Взагалі, цього року Чернігівщина отримала солідну суму коштів з бюджету розвитку, і я задоволений, що мені вдалось спрямувати значну її частину саме в райони, які я представляю.

Після місцевих виборів райони 207-го округу отримали 18 своїх представників в обласній раді, це хороший показник, зважаючи на кількість населення. Я сподіваюсь, що матиму також їх підтримку в лобіюванні інтересів наших виборців під час ухвалення бюджету області.

– І наостанок поділіться планами на наступний рік.

– Зараз питання №1 – це бюджет, він залежить від нового податкового законодавства. Як співавтор ліберальної податкової реформи, скажу, що знайти баланс між цими двома документами буде не просто. На жаль, у нас жоден рік не обходиться без нового податкового законодавства, тому цю традицію слід завершувати, головним своїм завданням у цьому процесі бачу забезпечення достатнім фінансуванням півночі Чернігівщини та збереження існуючої спрощеної системи для підприємців і пільгового оподаткування для аграріїв, вони сьогодні чи не єдині, хто наповнює місцеві бюджети Сіверщини і дає людям роботу.

Після ухвалення бюджету в парламенті є ще понад 4000 документів, які потребують не одного місяця на опрацювання.

Спілкувався Сергій Миргородський