ЗЕМЛЮ – ГРОМАДАМ

У парламенті розглядається законопроект про надання на місця права розпоряджатися землями за межами населених пунктів. На сьогодні у органів місцевого самоврядування таке право відсутнє у зв’язку з чим нині діє корупційний ринок де діє правило «У кого більше грошей – у того більше прав (землі)». Зазвичай мешканці сіл і міст в останню чергу дізнаються що поряд з їх будинком, садом чи городом, але юридично за межами населеного пункту, земля змінила користувача. Ми поспілкувалися з одним з ініціаторів цього законопроекту народним депутатом України від 207 округу Анатолієм Євлаховим щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель, його позиція з цього питання в інтерв’ю нижче.

– Анатолію Сергійовичу, даний закон був обіцяний у межах адміністративної реформи, але не секрет, що цього рішення чекають всі.

Це не лише вимога адміністративної реформи, це норма Угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна». Державною землею поза межами населених пунктів розпоряджається чиновник, призначений у Києві. У цьому величезна корупційна складова, землі роздаються направо і наліво, а місцеві бюджети, які мали б отримувати від цього дохід, фактично не отримують нічого. Проте питання тут не лише в доходах бюджетів, а й питання такого принципу Конституції як справедливість. Якщо влада в державі належить народу, то і державна власність має приносити дохід народу, а не хабарі купці чиновників… Більше того, дуже поширеною є ситуація, коли в людей забирають право випасати худобу, купатися і рибалити в ставу тощо, адже чиновники за хабарі роздають у користування землю фактично в межах села чи селища, але місцева громада ніяк не може цьому зарадити. Постійно порушуються природоохоронні норми при виділенні землі поруч з річками та озерами,  перешкоджається вільний  доступ населенню до водойм. Це 100 метрів до річок і природних озер і 50  метрів до штучних. Найгірше те, що земля після виділення за хабар терміново приватизується, отримується акт на землю, а повернення назад у громаду даних земель практично неможливе. Такі  випадки не поодинокі навіть у мене в окрузі, де земля не дуже приваблива, вони мають повсюдний характер, і чим швидше землі будуть передані громадам, тим менше буде порушень при передачі в оренду чи приватизації землі.

– Тобто, закон покликаний подолати корупцію?

І корупцію також, але основне завдання законопроекту – надати право громадам розпоряджатися тим, що споконвіків їм належало. Наприклад, у моєму окрузі є випадки, коли державна земля передана в оренду за смішні 40 гривень за гектар. Вдумайтесь, земля дає понад 20 тисяч прибутку, а за це аграрій сплачує 40 гривень! Інша корупційна складова – коли аграріям видається розпорядження на виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки в оренду. Документація може виготовлятись роками, орендатор не платить до бюджету ні копійки, використовуючи сотні, а то і тисячі гектарів землі, а чиновник, який повинен контролювати цей процес, за хабар закриває очі. Яке йому діло, що не наповнюється бюджет, головне – наповнюється власна кишеня.

Державну землю потрібно «розпаювати»

Передача у власність громадам державної землі – це лише перший крок. Наступним має стати передача земель сільськогосподарського призначення у власність мешканцям тих територій, де розташована ця земля, так би мовити, ми маємо завершити процес розпаювання землі.

– Але тоді у громади не залишиться землі…

А зараз ця земля у громад є? Ні! Хіба можна вважати це своєю землею, якщо ти не можеш її використовувати? У 90-х частина землі була передана працівникам колгоспів, а частина була віднесена до земель запасу. Сьогодні вже того запасу фактично немає, зате є латифундисти-феодали, які володіють не двома гектарами, як переважна більшість селян, а сотнями і тисячами. І чим довше землею розпоряджатиметься чиновник, тим менше її залишатиметься. А ми матимемо ситуації, коли на місці, де селянин століттями випасав корову чи напував коня, виростатимуть височезні паркани.

– Хто має стати новим власником землі?

Громада має вирішити: які землі є суспільно значущі, а які підлягають приватизації. Ніхто краще за місцеву громаду не знає, де потрібно залишити пасовище, ґрунтову дорогу, під’їзд до річки тощо. Сьогодні чиновник у Києві з цим не рахується. Після того, як громада визначилася, землю можна передати у власність людей.

Ветерани АТО мають першочергово отримати землю

– Наші хлопці в АТО не шкодували життя і здоров’я. Є закон, згідно з яким воїнам АТО держава гарантує землю, але на практиці цієї землі немає або нею вже хтось користується. Думаю, першими, хто має отримати сертифікат на землю, мають стати саме вони. У селах є багато людей, які не отримували паї, наприклад, це вчителі. Але знову ж таки, це повинен не я вирішувати – це мають вирішувати люди, це їхня земля, і потрібно раз і назавжди покласти край тому, що рішення приймаються за людей. Моє завдання – дозволити людям скористатися своїм законним правом на землю, а далі вони самі вирішать.

– Не можемо не запитати про ринок сільськогосподарської землі, які тут перспективи?

– Усі думають, що у нас діє мораторій на продаж, це дійсно так, але стосується це лише землі, яка розпайована. Державна земля фактично розпродається тільки через інші механізми – приватизації, довгострокового користування тощо. Землю спершу потрібно передати людям, поки є державна земля, ніякого продажу бути не може, бо це корупція і буде дві ціни – копійки в бюджет і мільярди в кишеню чиновника.

– Повернемось до передачі землі громадам. Уряд вважає, що дохід від землі має наповнювати місцеві бюджети, але що тоді отримає бюджет, якщо землю роздати людям?

Потрібно зрозуміти: що первинне – людина чи бюджет. У всіх розвинених країнах первинною є людина. Багата людина – багаті країна і бюджет. Тих два гектари не принесуть людям космічного багатства, але це надасть людям можливість вибору: чи обробляти землю самотужки, продаючи картоплю, моркву чи вирощуючи кабанчика, або ж передати її в оренду і отримувати за неї плату. У місцевих бюджетів є інструменти  наповнення. Селянин, будучи підприємцем або здаючи в оренду землю, сплачує до місцевого бюджету податки. Маючи засоби для існування, він сплачує тут акцизи та місцеві збори.

Багаті люди – наповнений бюджет

Взагалі успішні країни наповнюють бюджет шляхом оподаткування доходів громадян, а у нас шляхом оподаткування споживання цих громадян (податок на додану вартість – авт.). Умовно кажучи, розвинені країни наповнюють бюджет, забираючи частину багатства громадян, а у нас – тримаючи цих громадян у бідності.

– Якщо всю землю роздати людям, то де ж потім цим людям будуватися?

Ми говоримо про землі сільськогосподарського призначення, які не призначені для будівництва. Для будівництва є інші землі в межах населених пунктів, землі промисловості тощо. Знову ж таки, це мають вирішувати не київські чиновники, а люди,  де будувати, а де плугом орати. А то виходить так, як нещодавно в Корюківці, мешканці міста, як і я, дізналися про будівництво промислового об’єкту вже після того, як будівельник забив перші палі.

– Наостанок скажіть, які перспективи даного закону бути ухваленим найближчим часом?

Законопроект 19 квітня ухвалено у першому читанні, понад 250 голосів, тому ризик, що немає підтримки, тут мінімальний. Зараз він готується до другого читання і стоїть в переліку пріоритетних, тому можна очікувати, що до кінця поточної сесії (липень – авт.) його буде ухвалено в цілому. Ще раз наголошую на тому, що цей закон – лише половина справи, землю в результаті мають отримати прості люди, дійсно достойні цієї святої землі власники: селяни, воїни, вчителі, а не наближені до чиновників і можновладців.

 

Віктор Михайленко та Ярослав Чорний з Верховної Ради