СПЕКУЛЯЦІЇ НА ТЕМУ ВОЄННОГО СТАНУ

Останнім часом зі стін Верховної Ради, екранів телевізорів і шпальт газет почастішали заклики щодо введення режиму воєнного стану. Деякі народні депутати позиціюють це як панацею від усіх проблем у зоні АТО. Під час воєнного стану у військових дійсно з’являється більше повноважень, проте вони мало чим допоможуть нашим захисникам, які сидять під обстрілами в бліндажах.

Зокрема, військовому керівництву надається право запроваджувати трудову повинність, яка не має сенсу, адже українці добровільно допомагають воїнам, починаючи від Маріуполя, де все місто будувало укріплення, і закінчуючи львів’янами, де школярі та пенсіонери плетуть маскувальні сітки.

Генерали отримають повноваження змінювати керівників державних і комунальних підприємств, проте складно уявити людей у погонах на чолі ЖЕКу чи водоканалу.

Військовим надається право вилучати майно підприємств і населення на потреби армії, хоча всі, від старого до малого, передають на фронт гроші, їжу, одяг, техніку і навіть військове спорядження.

На мою думку, норми законодавства про воєнний стан основані ще на радянській системі примусу. Сьогодні українці роблять набагато більше, ніж передбачає закон: ідуть воювати добровольцями, самостійно ремонтують військову техніку і розробляють сучасне військове обладнання, завозять із-за кордону спорядження, якого у нашої армії немає.

Дії деяких народних обранців розцінюю не інакше, як спекуляції заради політичних рейтингів. Якби законом можна було б зупинити війну або дати військовим сучасні танки та авіацію, він був би прийнятий за лічені секунди.

Кожен може допомогти нашим захисникам, пожертвувавши кошти, передавши на фронт одяг, їжу, медикаменти, здавши кров для поранених або намалювавши патріотичний малюнок. Усе залежить від того, які завдання ти перед собою ставиш – політичний рейтинг чи мир.

Анатолій Євлахов